плат

Приклад 1:
ни­зенька, чор­ня­ва… чор­ним плат-ком го­ло­ва пов’яза­на,- чує Мот­ря по­зад се­бе в ба­бинці. – Ота чор­ня­ва, що хрес­титься?
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Приклад 2:
Там бу­ло та­ке пи­са­но, що па­на Забрьоху, та­ки на­шо­го Ми­ки­ту Ула­со­ви­ча, за­чим не пос­лу­хав па­на пол­ков­ни­ка чер­нi­говсько­го та не прий­шов з хваб­рою Ко­но­топською сот­нею у Чер­нi­гов, як йо­му бу­ло пи­са­но, а за­мiсть то­го за­по­лiс­ку­вав у став­ку, ко­но­топських мо­ло­диць та ста­рих баб, мов плат­тя, та з пiв­де­сят­ка їх на смерть уто­пив; а да­лi, як ви­шу­кав про­меж них вiдьму, та їй i пiд­дав­ся, i чор­тя­цi ду­шу зак­рi­пос­тив, та й лi­тав у ви­рiй, мов той птах за­морський, що усi лю­ди ба­чи­ли, i ди­ву­ва­лись, i по­ля­ка­лись, а де­яким ма­лим дi­тям i пе­ре­по­лох ви­ли­ва­ли, так-то доб­ре ку­ман­ду­вав пан сот­ник над своєю сот­нею; так за те йо­го з сот­ни­чест­ва i змi­ни­ти… Як се по­чув на­род, так i вжах­ну­лись, i сто­ять, ро­ти по­роз­зяв­лю­вав­ши, а наш сер­деш­ний Забрьоха си­дить, мов га­ря­чим бор­щем пох­ли­нув­ся… i ка­за­ти б то, i у гор­лi заст­ря­ло, i поб­лiд, i по­си­нiв, i зо­пи­нив­ся, i сльози пус­тив. А Ри­го­ро­вич йо­му i ка­же: “От так же, па­не сот… чи то пак вже, па­не Ми­ки­то!
— Квітка-Основ’яненко Григорій, “Конотопська відьма”

Приклад 3:
), i от уже iно й зостається, що — скочити з мосту (Пауль Целян), зашморгнути собi горло в сiнях чужого дому (Марiна Цвєтаєва), упхнути голову в газову плиту (Сiльвiя Плат), зачинитися в гаражi, запустивши на повну потужнiсть вихлопну трубу автомобiля (Енн Секстон), запливти в море якнайдалi (Iнгрiд Йонкер), перелiк триває, to be continued, ви що ж, уважаєте, це нормально, так iз ними, пiїтами й прочими, й повинно бути? Але ж iз ними щодалi, то гiрше, нiхто вже не доживає до свого “Фауста”, що ж ви гадаєте, це випадко‑вiсть, гадаєте, їм просто — менше дано?
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”