пластинчатий

1. Який складається з пластин або має вигляд пластин; що має структуру з плоских тонких шарів, пластів.

2. (у біології, зоології) Який має органи, частини тіла у вигляді пластин (наприклад, про пластинчасті зябра деяких тварин, пластинчастий гриб).

3. (у техніці) Який має у своїй конструкції пластини або спеціальні пластинчасті елементи (наприклад, пластинчастий пружина, пластинчастий теплообмінник).

Приклади вживання

Приклад 1:
У тісноті на три вікна, але стрімко вгору обмоцуватися у пластинчатий обладунок гострого русту з галицького білого каменю, вповити портали у кам’яне зело — заставки «Апостола» Федоровича. Оборонити виструнчений фасад — пишний, як оправа першої книги зі світським змістом — крильми янгола і Лицарем на Коні.
— Андрухович Софія, “Фелікс Австрія”

Частина мови: прикментик () |