пластичність

1. Властивість матеріалів, речовин або тіл під дією зовнішніх сил набувати залишкових деформацій без руйнування; здатність до пластичної деформації.

2. Здатність організму, органу або тканини змінювати свою структуру або функцію під впливом зовнішніх умов (у біології, медицині).

3. Здатність нервової системи, особливо головного мозку, до перебудови функціональних зв’язків під впливом досвіду (у фізіології).

4. Візуальна виразність, гармонійність та витонченість ліній і форм, що створюють відчуття живості та руху (у мистецтві).

5. Здатність людини до миттєвого пристосування, гнучкості у поведінці або мисленні; вміння легко змінюватися залежно від обставин.

Приклади вживання

Приклад 1:
Він дбає не стільки про пластичність образів, яскравість картин чи дотепність діалогу, скільки про ідейний зміст, винесений за межі сюжету і розвинутий незалежно від нього відповідно до філософсько-моралістичної настанови. Всьому цьому відповідав деякий злам у самій свідомості та естетичних принципах автора, який повертається на випробуваний його попередниками шлях філософування, проповідництва і дотримання відповідного цьому співвідношення художності фабули та моралі.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Частина мови: іменник (однина) |