планітувати

1. (у філософії, перев. про людину) Підніматися на вищий рівень духовного, інтелектуального або соціального розвитку; вдосконалюватися, прогресувати.

2. (у футурології та науковій фантастиці) Перетворювати (небесне тіло, середовище) на придатне для життя, подібне до земного; терраформувати.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: дієслово () |