планігон

1. (палеонтологія) Викопний ссавець ряду багатогорбкозубих (Polydolopiformes), що існував у палеоцені та еоцені на території сучасної Південної Америки, відомий за знахідками зубів та щелеп.

2. (астрономія) Рідкісний термін, інколи вживаний для позначення гіпотетичної планети з надзвичайно витягнутою (ексцентричною) орбітою або планети, що рухається по орбіті, близькій до параболічної.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |