планігон

[plɑniɦon] Іменник

Буква:П

Значення

  1. (палеонтологія) Викопний ссавець ряду багатогорбкозубих (Polydolopiformes), що існував у палеоцені та еоцені на території сучасної Південної Америки, відомий за знахідками зубів та щелеп.

  2. (астрономія) Рідкісний термін, інколи вживаний для позначення гіпотетичної планети з надзвичайно витягнутою (ексцентричною) орбітою або планети, що рухається по орбіті, близькій до параболічної.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. планігон, р. планігону, д. планігонові, з. планігон, о. планігоном, м. планігоні, к. планігоне

Більше записів