Словник Української Мови
Буква
1. (астрономія) Небесне тіло, що обертається навколо зірки (у Сонячній системі — навколо Сонця), має достатню масу для набуття кулястої форми під дією власної гравітації та розчистило простір поблизу своєї орбіти від інших дрібних об’єктів.
2. (переносне значення) Сфера, галузь діяльності або життя, що сприймається як ізольований, самодостатній світ зі своїми законами та умовами.
Приклад 1:
Самое солнце всѣх планет и царица Бібліа из тайнообразующих фігур, притчей и подоб і й есть богозданна. Вся она вылѣпленна из глинки и называется у Павла буйством.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 2:
Итак, темпо в движеніи планет, часовых машин и музыкальйаго пѣнія есть то же, что в красках рисунок. Теперь видно, что значит ρυθμός и tempus.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 3:
Пожерли мы безчисленное множество обращающихся, как на английских колоколнях часов, [систем] с планетами, а планет с горами, морями и городами, да однако ж алчем; не умаляется, а раждается наша жажда. Математика, медицина, физика, механика, музика с своими буими сестрами; чем изобилнѣе их вкушаем, тѣм пуще палит сердце наше голод и жажда, а грубая наша остолбенѣ-лость не может догадатся, что всѣ они суть служанки при госпожѣ и хвост при свсей головѣ, без которой весь тулуб недействителен.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”