Словник Української Мови
Буква
1. Традиційна українська спідниця, елемент жіночого народного костюма, зшита або зроблена з двох прямокутних полотнищ тканини (частіше вовняної, смугастої або клітчастої), які обертають навколо стану та скріплюють на талії.
2. Прямокутний шматок тканини (зазвичай домотканої, з орнаментом), що є основою для такого одягу.
Приклад 1:
Спить тіла пень у борі зір і пристрастей, ледачий, спить тіла пень й душа у ньому, мов заснула ватра, а бук до бука, мов бики печерні, в люті скачуть, коли багрова плахта сонця кров у них роз’ятрить. 28 травня 1936 Дует Поволі повертаємось у землю, як в колиску, вузли зелені зілля в’яжуть нас — два спутані акорди.
— Невідомий автор, “152 Zieliena Ievanghieliia Antonich Boghdan Ighor”
Приклад 2:
Плахта на нiй картацька, черчата[3], ще материнська — придана; тепер вже таких не роблять. I яких-то цвiтiв, там не було?
— Самчук Улас, “Марія”