Древослів

Словник Української Мови

пісок

Буква

1. Сипуча гірська порода, що складається з дрібних зерен кварцу та інших мінералів, утворена внаслідок вивітрювання гірських порід; одна з найпоширеніших складових ґрунту.

2. (у множині, зазвичай “піски”) Велика територія, вкрита таким сипучим матеріалом (наприклад, у пустелі або на пляжі).

3. (переносне значення) Дрібні кристалики або частки чогось, що нагадують за структурою цю сипучу породу (наприклад, цукровий пісок).

4. (технічне) Матеріал у вигляді дрібних зерен, що застосовується в будівництві, металургії та інших галузях.

Приклади вживання

Приклад 1:
З лопати хмари сиплються дощі, немов пісок дзвінкий. В зелену ложку листка бере калина дощ, мов юшку, і п’є, і п’є, мов струмінь щастя жданий, мов бризки сім’я, мов росу цілющу, відкривши ягід гроно полум’яне, як віяло червонопере гроно, аж рветься дощ, як втятий посторонок, і вітер звільнений вирує колом.
— Невідомий автор, “152 Zieliena Ievanghieliia Antonich Boghdan Ighor”

Приклад 2:
«Розкажеш мені наш чорнильний пісок…» Розкажеш мені наш чорнильний пісок, наш освенцім Нічийної мудрості брості хмільного тепла. Я буду лежати, зіщулившись, майже на денці, Відбита, як місячний промінь від битого скла.
— Кіяновська Маріанна, “Бабин Яр. Голосами”

Частина мови: іменник (однина) |

Більше записів