післязавтрього

Приклад 1:
Та нічого того не вимовив, а натомість безжурно проказав вірш із Гейне: Нехай мене взавтра ти й зрадиш, Сьогодні ж іще ти моя, І тим-то в обіймах у тебе Подвійно втішаюся я… Але з його безжурного тону видко було, що оцей Гейнів вірш виплив зовсім не з серця його, бо він сподівається вдержати своє щастя і сьогодні, і взавтра, і післязавтрього і сподівається повік не пізнати жодної зими для своєї приязні з Шмідтами. Розмова таким способом зовсім одбігла од міркувань про особу Лаговського.
— Тютюнник Григорій, “Вир”