1. (у фізиці, техніці) Додаткове прискорення, яке надається об’єкту (наприклад, космічному апарату, снаряду) після його основного розгону або відокремлення від носія для корегування траєкторії, виходу на цільову орбіту або для збільшення кінцевої швидкості.
2. (у ракетобудуванні та артилерії) Робота маршового або допоміжного двигуна, активного ділянка польоту ракети чи реактивного снаряда, що включається після відстрілу або відокремлення від стартового пристрою для продовження розгону.