1. (діал.) Жінка, яка багато ходить пішки, мандрує пішки.
2. (діал., перен.) Жінка, яка веде бурхливе, неспокійне життя; непосидюча жінка.
пішаниця
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Цвітуть іще ті вишняки, за обрій стелиться пшениця, і йде у школу навпрошки маленький хлопчик пішаниця. А Дике Поле, Дике Поле!
— Костенко Ліна, “Над берегами вічної ріки”
Частина мови: іменник (однина) |