Значення
-
Морський розбійник, який займається піратством — незаконним захопленням, пограбуванням або знищенням торгових, рибальських та інших суден у відкритому морі.
-
Той, хто незаконно копіює та поширює авторські твори (літературні, музичні, програмні продукти тощо), порушуючи права інтелектуальної власності.
-
У переносному значенні — про людину, яка безцеремонно присвоює собі чужі ідеї, винаходи або порушує установлені правила в будь-якій сфері діяльності.
-
У історичному та політичному контексті — учасник недержавних, часто нерегулярних, збройних формувань, що діють на морі з дозволу якоїсь держави (капер, корсар, приватир).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. пірат, р. пірата, д. піратові, з. пірата, о. піратом, м. піраті, к. пірате
Походження слова (Етимологія)
Слово «пірат» походить від грецького «πειρατής» (peiratēs), що означає «той, хто нападає, розбійник». Воно пов’язане з дієсловом «πειράω» (peiraō) — «пробувати, намагатися, атакувати». У латинській мові це слово перейшло як «pirata», а звідти — у більшість європейських мов. В українську мову воно потрапило через західноєвропейські мови, ймовірно, через французьку чи німецьку. Спочатку позначало морського розбійника, а згодом набуло ширшого значення — «той, хто порушує авторські права».