Словник Української Мови
Буква
1. (історичне) Велика дерев’яна бочка для зберігання та транспортування вина, коньяку, пива тощо, місткістю від 400 до 700 літрів і більше.
2. (переносне значення) Дуже повна або товста людина (розмовне, часто іронічне або образливе).
3. (спеціальне) Одиниця вимірювання об’єму рідин, що дорівнює приблизно 477 літрам (у країнах, де використовувалася ця міра).
Приклад 1:
Нещодавно китайські вчені дешифрували знайдений 1920 р. в одній із печер Дуньхуана нотний запис на дерев’яній дощечці, переклали його на сучасні ноти й потім виконали на традиційному китайському музичному інструменті піпа (прототип лютні). Ця мелодія датується III ст.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”