Словник Української Мови
Буква
1. Той, хто першим відкрив, дослідив або освоїв нові землі, території; першовідкривач.
2. Той, хто стоїть на чолі нового руху, напряму в науці, мистецтві, техніці тощо; новатор, зачинатель.
3. Член дитячої комуністичної організації в СРСР та деяких інших країнах.
4. Військовослужбовець інженерних військ, який займається розмінуванням, прокладанням доріг, будівництвом переправ тощо (застаріле).
Приклад 1:
Далі балачка перейшла на животрепетну подробицю: чи дуже придирливо чіпляється до піонерів чиновницька комісія, яка має перевести потім ревізію та видати урядове свідоцтво про те, що піонер повиконував усі поставлені законом умови й вимоги і що правительство таким способом затверджує за ним той «участок» на вічну власність. Вже далі розмова мала перейти ще на одну обов’язкову кавказьку тему: чи сильна тут малярія і чим од неї хоронитися.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 2:
Допитливий хлопчина — «піонер», прочитавши «Лебедів», — ставить батькові низку начебто наївно-прямодушних запитань: — Тату, хіба лебеді співають? — А чому вони нездолані й приборкані?
— Самчук Улас, “Марія”
Приклад 3:
No kia – піонер у виробництві мобільних телефонів та нині найбільший їх виробник у світі з часткою ринку 40 % (2006 р.). Якщо в 1991 р. Nokia продала 800 тис.
— Малярчук Таня, “Згори вниз”