пілігрим

1. Релігійний прочанин, богомолець, який здійснює паломництво до святих місць (наприклад, у християнстві — до Єрусалиму, у мусульман — до Мекки).

2. Переносно: той, хто подорожує, мандрує, часто з відтінком шукача, мандрівника до віддалених або знакових місць.

3. У переносному та літературному вживанні: духовний шукач, людина, яка знаходиться на шляху до істини, внутрішнього вдосконалення або важливої мети.

Приклади вживання

Приклад 1:
Ти ідеш в Палестину — суворий, як грім, пілігрим, Ще живий і тривожний, лиш губи від пороху сірі. Боротьба із собою.
— Кіяновська Маріанна, “Бабин Яр. Голосами”

Частина мови: іменник (однина) |