Словник Української Мови
Буква
1. Жриця храму Аполлона в давньогрецькому місті Дельфи, яка, перебуваючи в особливому стані натхнення (егзальтації), пророкувала майбутнє та давала поради від імені бога.
2. Переносно: жінка-прорицателька, ворожка; людина, чиї слова чи пророцтва сприймаються як непомильні або авторитетні (часто іронічно).
Приклад 1:
Часом Піфія робила павзу, забувши, очевидно, прізвище, тоді в’язні починали нервово хвилюватися: «Напевно, бачить вражий син та й міркує, кому б саме таку гарну пайку приректи». Така пайка, над якою Піфія робила павзу, здавалася справді всім найкращою, бо ж павза була такою підозрілою.
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”