1. Релігійно-філософське вчення, засноване давньогрецьким мислителем Піфагором у VI ст. до н.е., що поєднувало математичні дослідження, вчення про числову гармонію Всесвіту, метемпсихоз (переселення душ) та суворий аскетичний спосіб життя членів таємного піфагорійського союзу.
2. Математичний ідеалізм, напрям у філософії математики, що розглядає числа та математичні об’єкти як першозасновний, ідеальний принцип буття, на зразок вчення давніх піфагорійців.