Значення
-
Властивість або стан підпорядкованості закону; обов’язок діяти в межах та відповідно до вимог закону.
-
У правознавстві: принцип, згідно з яким усі органи державної влади, місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, а також громадяни зобов’язані дотримуватися Конституції та законів держави, а будь-які підзаконні нормативно-правові акти (укази, постанови, розпорядження тощо) не повинні суперечити закону.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. підзаконність, р. підзаконності, д. підзаконності, з. підзаконність, о. підзаконністю, м. підзаконності, к. підзаконносте