Словник Української Мови
Буква
1. Взяти щось або когось знизу та потягти вгору, наблизити до себе.
2. Підібрати, притягнути ближче до чогось (наприклад, меблі до стіни).
3. Перен. Підвищити рівень знань, навичок або якості чогось до необхідного рівня; покращити, удосконалити.
4. Розм. Привести когось, привезти щось кудись, часто неохоче або з певним зусиллям.
5. Спец. У спорті: виконати вправу на перекладині або кільцях, піднімаючи власне тіло силою рук до рівня опори.
Приклад 1:
Я вам не заважатиму, а Юноні… — Вона чиста, — заспокоїв Безручко, перехопивши погляд Федора, який з деяким сумнівом глипнув на добре вгодованого птаха, бо йому здалося, ніби гуска підморгнула йому, а тоді, саме як Безручко нахилився, щоб підтягти міцніше мотузку, якою була прив’язана підошва до лівого черевика, а Федір подумав, що треба себе дещицю й контролювати, аби не чітко усвідомлені здогади, які паразитували в мозку, не накладалися на зовнішній перебіг баченого, деформуючи дійсний стан речей, — висолопила йому товстий, не гусячий, а явно людський червоний язик з малим укусом на боці, точнісінько такий, як ще вчора у ванні це відобразило вицвіле, запотіле дзеркало, коли Федір вирішив пересвідчитися, чи на місці пошкоджених клітин (адже саме з того боку він завжди прикушував язика) не росте, бува, пістрякова пухлина. — У мене тепер нове помешкання, — змусив себе зосередитися Федір, — отут одразу за рогом.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”