Словник Української Мови
Буква
1. Який має зім’яті, зношені або пошкоджені краї від частого носіння або механічного впливу (переважно про взуття).
2. Який був придавлений, притиснутий до чогось ногами або ходінням (наприклад, про траву, сніг).
3. Перен. Який втратив свіжість, привабливість, енергію; знесилений, змучений.
Приклад 1:
До Чигирина зібралися на треті роковини смерті Богдана Хмельницького — то більше, два попередні роки не відмічали — війна, вибори — його родичі: дочка Олена зі своїм чоловіком — генеральним писарем Павлом Тетерею, дочка Степанида з чоловіком Іваном Нечаєм, що тримав себе в запустінні, вже підстаркуватий, підтоптаний, любив поїсти доброї юшки, запити її грушевим узваром і полежати після того, але полежати з мрією про гетьманську булаву, зате Тетеря з довгими чорними чепурними вусами, чепурним ротом, чорними бровами — величався перед усіма, в червоних сап’янцях, в адамашках, карабелею — великою коштовною шаблею, в гостроверхій шапці з діамантами і перами. І приїхала Варвара, Богданова сестра, Юрійова тітка — ігуменя Київського дівочого монастиря, жінка строга, з підтисненими губами, але люб’язна, в строгому чернечому строї.
— Франко Іван, “Мойсей”