Словник Української Мови
Буква
1. Процес або результат підтоплювання; підвищення рівня ґрунтових вод, що призводить до зволоження, заболочування або затоплення поверхні землі, фундаментів будівель тощо.
2. У техніці — навмисне створення шару води на поверхні (наприклад, льодового майданчика) шляхом подачі її знизу або збоку.
Приклад 1:
Нехтування римськими традиціями будівництва дренованих дорожних систем простежується нині навіть у м. Києві, зокрема при спорудженні наземних виходів з деяких станцій метро (наприклад, Героїв Дніпра, Дружби народів), що призводить до їх регулярного підтоплення підчас злив. Римській державі потрібні були в першу чергу дороги з великою пропускною спроможністю в усі пори року та за будь -якої погоди.
— Малярчук Таня, “Згори вниз”