Словник Української Мови
Буква
1. Дія за значенням дієслова “підсиджувати“; навмисне та таємне вичікування когось, чогось із прихованою метою (наприклад, для нападу, спостереження або захоплення).
2. У рибальстві — спосіб полювання на хижих риб (найчастіше щуки) біля поверхні води з використанням живця, якого тримають на певній глибині за допомогою поплавка; відповідний вид пасивного лову.
Приклад 1:
Та все одно невблаганно вже з чимось прощається, його облягають спомини, в серці товпляться та примирають жінки, що любили й обнімали його і яких обнімав і любив він; саклі і кишла, палаци і намети, дороги і коні, дощі і пожежі, країни і племена — всього набачився він, та всюди одне і те саме: заздрощі, зради, наклепи, підсиджування, брехні, злоба і ненависть… Проклятий, пропащий світ! Немає у що і кому повірити!
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”