Словник Української Мови
Буква
1. Мешканець села або міста, який не має власного житла та оселяється на певний час у господарів, наймаючи кут у їхній хаті, часто за виконання певних робіт або плату.
2. У переносному значенні — людина, яка постійно знаходиться поряд з кимось, тримається поблизу, нав’язливо супроводжує.
Приклад 1:
Прийде було полковник або військовий старшина до гетьмана: «Благослови, пане гетьмане, зайняти займанщину!» – та й займе, скільки оком закине, степу, гаїв, сіножатей, рибних озер, і вже це його родова земля, уже там підсусідок хоч живи, хоч до другого державці, коли не любо, вбирайся. Знов прийде сотник чи осаул, чи там який хорунжий полковий до полковника: «Благослови, батьку, зайняти займанщину!» – «Займи, синку, скільки конем за день об’їдеш».
— Куліш Пантелеймон, “Чорна рада”