Словник Української Мови
Буква
1. Несподівано зустріти, натрапити на когось або щось, перебуваючи в засідці або пильно спостерігаючи; підстерігти.
2. Уразити, спіймати на чомусь, викрити когось у вчинку, який той намагався приховати.
3. (переносно) Помітити, вловити явище, стан, момент тощо, що виникає швидко або несподівано.
Приклад 1:
Весь інтерес цього надзвичайного полювання полягав у тім, що тайменя тяжко було підстерегти, а ще тяжче було встрелити у воді: тільки пущена всторч куля могла досягти мети. Пущена ж під кутом куля тьохкала об воду, робила рикошет і дзижчала геть як несамовита, ніби від болю, що забилась об воду.
— Невідомий автор, “012 Bagrianii Ivan Tigrolovi”