підшефник

1. Особа або колектив, які перебувають під чиїмсь шефством, опікою, наглядом або підтримкою іншої особи, організації чи установи.

2. У радянській системі: підприємство, установа, колгосп тощо, яке отримувало організовану допомогу (матеріальну, технічну, культурну) від іншого підприємства чи організації, що над ним «шефствувало».

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |