1. Який має зрізану, відрубану нижню частину або кінцівку.
2. У значенні прислівника: у стані сильного сп’яніння, коли людина ледве стоїть на ногах або не контролює себе.
Словник Української Мови
Буква
1. Який має зрізану, відрубану нижню частину або кінцівку.
2. У значенні прислівника: у стані сильного сп’яніння, коли людина ледве стоїть на ногах або не контролює себе.
Приклад 1:
З яру ви-димів вихорець і, мов підрубаний, закрутився у будяках і під будяком упав. Тиміш глянув на Свічечку, а той ввігнав око у Жбура й прошепотів: — Татари… — Де?
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”