Значення
-
Властивість або стан того, що є підпорядкованим; залежність від кого-, чого-небудь, перебування у чійсь владі, під чиїмсь керівництвом або контролем.
-
Система або принцип організації, за якого нижчі ланки, інстанції чи особи діють за вказівками та під контролем вищих; ієрархічна залежність.
-
У логіці та лінгвістиці — тип синтаксичного або логічного зв’язку між елементами, при якому один елемент (підпорядкований) залежить від іншого (головного) і виконує щодо нього функцію визначення, обставини, доповнення тощо.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. підпорядкованість, р. підпорядкованості, д. підпорядкованості, з. підпорядкованість, о. підпорядкованістю, м. підпорядкованості, к. підпорядкованосте