1. Властивість або стан того, що є підпорядкованим; залежність від кого-, чого-небудь, перебування у чійсь владі, під чиїмсь керівництвом або контролем.
2. Система або принцип організації, за якого нижчі ланки, інстанції чи особи діють за вказівками та під контролем вищих; ієрархічна залежність.
3. У логіці та лінгвістиці — тип синтаксичного або логічного зв’язку між елементами, при якому один елемент (підпорядкований) залежить від іншого (головного) і виконує щодо нього функцію визначення, обставини, доповнення тощо.