1. Технічний термін у будівництві та архітектурі, що позначає конструктивний елемент (опору, стійку, колону, контрфорс), призначений для сприйняття та передачі на основу горизонтального тиску або розпору від іншої частини споруди (наприклад, склепіння, арки, даху).
2. У ширшому значенні — будь-яка опора, підпора, предмет або пристрій, що розташовується під чим-небудь для надання стійкості, запобігання падінню або обваленню.