1. Умисне підпалювання, незаконне викликання пожежі з метою пошкодження або знищення чужого майна.
2. Рідко вживана назва для невеликої пожежі, займання, що виникло внаслідок такого діяння.
підпал
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
), позаздрив оповідкам про його, Чирвиного, прадіда, якого царським указом разом з іншими селянами вислано до Сибіру за підпал упиря-поміщика (байдуже, що то, мовляв, не Чирвин прадід, а хтось з сусідів учинив підпал), а ворохобницьке село на Правобережжі царський гуманний уряд зрівняв з землею, щоб не бовваніло й димаря, який нагадував би про минуле, як майже три чверті століття перегодя за другої світової війни рештки руїн (на подобу Пісків), спалених і ніким не оплакуваних українських сіл, знищення котрих ані скіленьки не хвилювало наскрізь пророжевілого сумління вільного, а ще менше невільного світу (українці? що то взагалі таке?
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 2:
Стояв у неї на городі В кострі на зиму очерет; Хоть се не по царській породі, Та де ж взять дров, коли все степ; В кострі був зложений сухенький, Як порох був уже палкенький, Його й держали на підпал. Під ним вона огонь кресала, І в клоччі гарно розмахала, І розвела пожар чимал.
— Самчук Улас, “Марія”
Частина мови: іменник (однина) |