Словник Української Мови
Буква
1. Бути підвладним, залежати від когось або чогось, перебувати у підпорядкуванні; підкорятися кому-, чому-небудь.
2. Бути об’єктом певної дії, оцінки, розгляду тощо; бути тим, на кого або на що дія спрямована.
3. (у граматиці) Бути головним членом речення (підметом), який позначає предмет або явище, про які йдеться в реченні, і зв’язаний із присудком.
Приклад 1:
А пізніше, як інерцію ту порушено, хіба не робив він спроби все полагодити, спроби будувати своє життя, а не підлягати випадкові? Чи, може, саме тут і початок його падіння, відходу його від дотеперішніх інтересів?
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 2:
Книжник XI в., що укладав її, мав так же мало певних відомостей про процес витворення держави руської, як і ми, ще менше, і його оповідання так само повинні підлягати історичній критиці, як і перекази легендарного часу історії римської. Але, не входячи в те питання, ми застановимось коло того status praesens[3] нашого народу, який показують нам наші джерела.
— Невідомий автор, “135 Vibrani Statti Mikhailo Grushievs Kii”