Словник Української Мови
Буква
1. Який підходить, відповідає чомусь за своїми властивостями, якостями; придатний, відповідний (наприклад: підхожий момент, підхожа людина для справи).
2. Який наближається, приходить кудись; такий, що підходить (застаріле або діалектне вживання, наприклад: підхожі люди).
Приклад 1:
Стаючи на спочивок, професор з Аполлоном шукали всякі цікаві, адже підтропічні зілля, та й силувалися дати кожному ботанічну класифікацію… Вертаючись аж упоночі додому тією самою дорогою, всі вони, вже притомлені, покотом лежали навзнак на драбинчаку, на постелених ряднах — «паласах», і, втупляючи очі в зоряне небо, задумувалися та мовчки марили або тихесенько насвистували чи півголосним хором співали якийсь підхожий до їхнього настрою романс з меланхолійною мелодією: «Через що я люблю тебе, темная нічко?» або який інший. А найчастіш траплялося так, що професор їм що-небудь оповідав, переважно на літературну тему, оповідав тихим, рівним тоном, що «мов течійка журкотить», як сказав Костянтин.
— Тютюнник Григорій, “Вир”