Словник Української Мови
Буква
1. Шар ґрунту, що лежить безпосередньо під верхнім родючим шаром; основа, фундамент чогось.
2. Сукупність умов, факторів, явищ, що створюють необхідні передумови для виникнення, розвитку або існування чого-небудь (наприклад, ідей, теорій, явищ культури).
3. У геології — товща гірських порід, на якій залягають молодші відклади; фундамент.
Приклад 1:
Найнебезпечніше — це віра як мода, віра без віри у віру, без екзистенційних шукань і осягнень, без морального підґрунтя. Як знаряддя утвердження у новій реальності, вигідне гасло, зброя ідеологічного політиканства.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Наша батьків- щина завдяки своїй православній вірі зуміла, набувши європейської ос- віти, зберегти і розвинути релігійну свідомість як підґрунтя наукової ді- яльності. Не маємо також жодних причин вважати усіх згаданих у текстах ідолів реальними поганськими божками, пам’ять про вшану- a 213 b Пізні українські житія св.
— Жиленко Ірина, “Євангеліє від ластівки”