1. Посадовець у державних установах Московської держави XIV–XVII століть, помічник дяка, який займався діловодством.
2. У Російській імперії — молодший чиновник, канцелярист, переписувач або помічник старшого чиновника.
піддячий
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Так в мідні клекотить гарячій, Так в кабаці кричить піддячий. Як кажуть, хоть винось святих.
— Самчук Улас, “Марія”
Частина мови: іменник (однина) |