Особа, поведінка якої суттєво відхиляється від загальноприйнятих у певному суспільстві соціальних норм і правил.
У соціології та психології — індивід, який демонструє девіантну (відхиляючу) поведінку.
Словник Української
Особа, поведінка якої суттєво відхиляється від загальноприйнятих у певному суспільстві соціальних норм і правил.
У соціології та психології — індивід, який демонструє девіантну (відхиляючу) поведінку.
1. Дієслово, що означає дуже сильно злякатися, пережити сильний переляк, набратися страху.
2. (У розмовній мові) Втомитися, знесилитися від тривалої, напруженої роботи або руху.
Процес зменшення або припинення вулканічної активності в певному регіоні або вулканічній системі протягом геологічного часу.
Технологічний процес обробки вулканізованої гуми (каучуку) для повернення їй пластичних властивостей з метою повторного використання; регенерація каучуку.
1. (розм.) Сильно налякати, перелякати когось; нагнати жаху.
2. (перен., розм.) Викликати дуже сильне здивування, враження чимось незвичайним або надмірним.
Пристрій або технологічний процес для девулканізації — відновлення властивостей вулканізованої гуми шляхом розриву сітчастого просторового зв’язку (деструкції) для можливості повторного використання.
Хімічна речовина (девулканізуючий агент), що застосовується для здійснення процесу девулканізації.
1. (розм.) Змусити себе зробити щось, що потребує значних зусиль або напруги; виявити силу волі для досягнення мети.
2. (перен., розм.) Використати всі свої можливості, ресурси або знання в певній ситуації; видавити з себе максимум.
Девтеранопія — порушення кольорового зору, при якому людина не розрізняє переважно зелений колір та його відтінки через відсутність або дисфункцію відповідних фоторецепторів-колбочок у сітківці ока (так званих M-колбочок, чутливих до середньої довжини хвиль).
1. Який піддався вижиманню, від якого видалено рідину шляхом тиску або стискання.
2. (переносно) Виснажений, знесилений фізично або морально; той, з якого вичавили всі сили.
3. (переносно) Який був підданий інтенсивному впливу, опрацюванню або використанню, часто до межі можливостей.
Девтерагоніст — персонаж у літературному, драматичному чи кінематографічному творі, який є другим за значущістю після головного героя (протагоніста) і часто виступає його супутником, союзником або головним опонентом.
Девтерагоніст — другорядний, але ключовий дійовий персонаж, через чиї дії, конфлікт або взаємодію з протагоністом розвивається сюжет, розкриваються основні теми твору.
1. Сильно натиснувши, видавити рідину з чогось; віджати.
2. Отримати щось від когось силою, погрозами або постійним тиском; вимусити віддати.
3. Розм. Довести когось до виснаження, повної втоми постійною важкою роботою або психологічним тиском.
4. Розм. Використати щось або когось повністю, до кінця, не залишаючи нічого.