Доброякісна пухлина залозового походження, що має структуру кісти та утворюється з залишків ембріональних тканин, переважно у щелепно-лицевій ділянці.

Аденоцит — клітина залозистої тканини, що спеціалізується на синтезі, накопиченні та виділенні секрету.

1. (в стоматології) Вроджена або набута повна або часткова відсутність зубів у зубному ряду.

2. (в медицині, рідше) Загальна назва аномалій розвитку, що характеризуються відсутністю зачатків певних органів або частин тіла (наприклад, волосся, пальців).

Адеона — власна назва, що позначає в українській міфології та фольклорі одну з дочок богині Лади, покровительку весняного кохання, краси та весільних обрядів.

Адеона — власна назва, що вживається як поетичний символ чи образ весни, молодості та любові, запозичений з міфологічного контексту.

Адергнейс — власна назва села в Ірландії, розташованого в графстві Керрі, на південному заході країни.

Адермін — власна назва лікарського препарату, що є торговою маркою вітаміну B6 (піридоксину гідрохлориду), який застосовується для лікування та профілактики гіпо- та авітамінозу B6, а також при низці захворювань нервової системи, шкіри та інших станах, пов’язаних з дефіцитом цього вітаміну.

Адермія — рідкісне захворювання, яке характеризується вродженою відсутністю або недосконалим розвитком шкіри на певних ділянках тіла.

1. Відмінок у фінно-угорських мовах, що виражає знаходження на поверхні або поблизу чогось, перебування на чомусь (відповідає українським відмінкам з прийменниками “на”, “біля”, “коло”).

2. Назва граматичного відмінка в мовознавстві, що позначає місцезнаходження на поверхні предмета.

1. Те саме, що прикметник — знаменна частина мови, що означає якість, властивість або належність предмета та відповідає на питання який? чий? яка? яке? які? (наприклад: добрий, синій, батьків).

2. У граматиці — форма прикметника, що виражає ознаку предмета без зв’язку з дією або станом, на відміну від ад’єктивіва (ад’єктивного дієприкметника).

1. Народ, що проживає переважно в Адигеї (Російська Федерація) та є автохтонним населенням Північно-Західного Кавказу; представники цього народу.

2. Мова адигейців, що належить до абхазо-адизької групи кавказьких мов; одна з офіційних мов Республіки Адигея.