Араньяки — це частина індуїстських священних писань шруті, що містить роздуми про богопшанування, медитативні практики та обряди. Ці тексти присвячені, зокрема, ритуалам, що вважаються надзвичайно небезпечними, тому їх належить освоювати в лісовій глушині, поодаль від поселень.

У вживанні, що нині є застарілим, це слово означало негра. У наведеному прикладі з твору Котляревського поромник, сильно засмаглий від сонця, має оддуті губи, «як арап» (Котл., І, 1952, 130).

Жіночий відповідник застарілого іменника «арап».

Арапник — це довгий канчук, виготовлений зі шкіряного ременя, який застосовували під час полювання для собак. У літературі зустрічаються згадки про його використання як знаряддя для покарання, зокрема в романі Панаса Мирного, де персонаж Олексій Іванович бичував кріпаків, посилюючи удари цим черкеським пристосуванням. Також є опис, де герой твору Бориса Рибака, посміхаючись, піджимав губу та помахував арапником.

Це психічний розлад, що проявляється як ірраціональний та неконтрольований страх перед представниками класу членистоногих, серед яких найчастіше об’єктом фобії стають саме павуки.

Давня метальна зброя, конструкція якої подібна до лука; призначена для пострілу стрілами, камінням та іншими снарядами. Синонім: самостріл.

У мисливській лексиці: спеціальна рушниця, яку використовують для стрільби під водою.

Особа, яку запрошують для врегулювання конфліктів, що вирішуються поза межами офіційного судочинства; така людина виконує функції третейського судді.