Словник Української
Ацетальдегід — це безбарвна органічна речовина, що має різкий запах і належить до класу найважливіших альдегідів.
Він поширений у природі: міститься в каві, дозрілих фруктах, хлібі, а також утворюється рослинами в процесі їхнього метаболізму.
Цю сполуку промислово виробляють у великих обсягах. Крім того, вона є продуктом окиснення етанолу в організмі, і саме їй приписують викликання стану сп’яніння та характерний запах перегару.
Ацетат — це сполука, яка може бути сіллю або ефіром оцтової кислоти. Її сільову форму використовують у текстильній промисловості для фарбування, у медицині та для створення каталізаторів. Ефірна форма слугує розчинником, застосовується при виробництві кіноплівки, а також у парфумерії та харчовій галузі.
Цим терміном також називають ацетатний шовк (див. ацетатний). Як приклад, у статті за 1974 рік згадується, що асортимент одягу фабрики включав пуловери, джемпери та дитячі комплекти, виготовлені з чистої вовни, напіввовни або синтетичних волокон, серед яких були нітрон, кримплен, ацетат та еластик.
Ацетатний, -а, -е. Прикметник, що стосується ацетату.
Ацетатне волокно — це штучний матеріал, отриманий з ацетилцелюлози, що застосовується у виробництві тканин.
Ацетатний шовк — це штучна тканина, виготовлена з такого волокна. За товщиною він у 4–5 разів тонший за натуральний шовк, а за міцністю може зрівнятися зі сталевим дротом (за даними газети «Вечірній Київ» від 20 лютого 1957 року).
В результаті тривалих досліджень з ацетатного шовку було розроблено нові матеріали для сорочок. Ці тканини відрізняються м’якістю, меншою схильністю до м’яття та привабливим зовнішнім виглядом (згідно з «Робітничою газетою» від 30 квітня 1962 року).
Ацетил — це органічний залишок, який утворюється з молекули оцтової (ацетатної) кислоти після відщеплення від неї гідроксильної групи.
Структурно він є поєднанням двох менших радикалів: метилової групи та карбонілу.
Ацетон — це безбарвна рідина органічного походження, яка має різкий специфічний запах. Він знаходить широке застосування як розчинник у різних галузях промисловості. До розчинників, окрім води, також належать, зокрема, мурашина кислота та винний спирт (Заг. хімія, 1955, с. 234).
Ацетонемія — це патологічний стан, спричинений збоями в метаболічних процесах та накопиченням у крові ацетонової кислоти. Його клінічними ознаками є різноманітні порушення з боку нервової системи, а також характерне запалення слизових оболонок ротової порожнини та глотки: вони стають яскраво-червоними, втрачають вологість, набувають блиску та відчутно підвищеної температури. Типовими симптомами також є поява різкого запаху ацетону від дихання хворого та у виділеній сечі.
Прикметник, що походить від іменника «ацетон» і описує ознаки, властиві цій речовині.
Такий, що належить ацетону або має його характерні риси, наприклад, ацетоновий запах.
Ацетонурія — це стан, коли в сечі значно збільшується вміст ацетону. Вона виникає при таких захворюваннях та станах, як цукровий діабет, інтоксикація ацетоном, тривале голодування чи інші порушення обміну речовин.
Африката — це складний приголосний звук, що виникає шляхом злиття двох окремих приголосних, наприклад “ц”, “ч”, “дз” або “дж”.
У лінгвістиці африкатами називають складні приголосні, утворені поєднанням змичного (імкненого) приголосного з щілинним (фрикативним) того самого місця творення в артикуляційному апараті.
Цей термін позначає приголосні звуки, які є нерозривним, стягненим поєднанням зімкненого приголосного з фрикативним.
Африката — це складний приголосний звук, що виникає через злиття двох окремих приголосних, наприклад «ц», «ч», «дз» чи «дж».
Африкатами називають приголосні звуки, утворені шляхом стягненого поєднання зімкненого (змичного) приголосного з фрикативним (щілинним), артикуляція яких відбувається в одному й тому ж місці творення.