Словник Української
1. (у хімії) такий, що містить у своїй структурі одночасно органічні радикали та атоми алюмінію, що безпосередньо зв’язані з атомом вуглецю; що стосується сполук, у яких атом алюмінію безпосередньо зв’язаний з атомом вуглецю органічного радикала.
2. (у хімії) що належить до галузі хімії, яка вивчає органічні сполуки алюмінію, або пов’язаний із нею.
1. Покривати поверхню металу тонким шаром алюмінію для захисту від корозії або надання певних технічних властивостей.
2. (у хімії) Вводити алюміній до складу сполуки, сплаву або обробляти за допомогою алюмінію.
1. Покритий тонким шаром алюмінію або його сплаву для захисту від корозії, надання декоративного вигляду або покращення технічних характеристик (про метали, вироби).
2. Який містить у своєму складі алюміній як технологічну добавку (про матеріали, напр., сталь).
1. Хронічна професійна хвороба, що виникає внаслідок тривалого вдихання пилу алюмінію або його сполук, характеризується ураженням легень (фіброз) та нервової системи.
2. (у техніці) Покриття поверхні металевого виробу тонким шаром алюмінію для захисту від корозії або з декоративною метою.
1. Органічна сполука, триамонієва сіль ауринутрикарбонової кислоти, що використовується в аналітичній хімії як чутливий реактив для кольорометричного визначення алюмінію, а також галію, індію та деяких інших елементів.
2. (розм.) Торгова марка або побутова назва високоміцного композитного матеріалу на основі алюмінієвої матриці, армованої волокнами, що застосовується для виготовлення легких та міцних конструкцій у авіаційній, космічній та спортивній промисловості.
1. Хімічна сполука, утворена в результаті взаємодії оксиду алюмінію з оксидом іншого металу, що належить до групи алюмінатів.
2. Мінерал, природна сполука на основі алюмінію, який є солями алюмінієвих кислот.
Алюмінотерапія — застарілий метод лікування, заснований на внутрішньому або підшкірному введенні препаратів алюмінію (наприклад, у вигляді розчину квасців) для пригнічення функції потових залоз, зокрема при підвищеній пітливісті.
Алькагест — у середньовічній алхімії гіпотетичний універсальний розчинник, здатний розчиняти будь-які речовини, включаючи золото; часто ототожнювався з “філософським каменем”.
Алькагест — у переносному значенні: символ абсолютного засобу для розв’язання будь-якої складної проблеми, універсальний ключ.
1. Посадовець місцевого самоврядування в Іспанії, Португалії та країнах Латинської Америки, який виконує функції мера, судді та голови міської ради.
2. У середньовічній Іспанії — комендант фортеці або військовий губернатор міста.
1. Історична фортеця або палац маврів (мусульман) в Іспанії або Португалії, часто перебудована християнськими правителями після Реконкісти.
2. Назва королівського палацу в деяких містах Іспанії (наприклад, в Сеговії, Толедо), що походять від таких мавританських фортець.
3. У широкому вжитку — велика та пишна резиденція, палац, що нагадує своєю архітектурою іспанські альказари.