• апокрифічний

    1. літ. Відносний до апокрифу. Як зауважують дослідники, у цьому рукописному збірнику XVII століття, крім багатьох текстів апокрифічного характеру, міститься також чимало переписаних житій, легенд і проповідей (Фр., XVI, 1955, 322). Наприклад: апокрифічна література.

    2. перен., книжн. Недостовірний, фіктивний, такий, що викликає сумнів. Дві сльози покотилися по сухих щоках і впали на ту коробочку з апокрифічними святинями (Н.-Лев., III, 1956, 396).

  • аполід

    Щоб дізнатися значення цього терміна, зверніться до статей «апол» та «ди».

  • аполідизм

    Іменник чоловічого роду. Значення цього терміна відповідає слову «апатрид», див. також «зм.».

  • аполітея

    Стан, за якого політика відсутня як явище або її свідомо уникають.

    Свідома позиція нехтування політикою та усунення від неї.

    Те саме, що аполітичність — байдужість або навмисне невтручання в політичне життя.

  • аполітизм

    Аполітизм — це поняття, що має таке саме значення, як і слово “аполітичність”.

    У 1920-х роках представники літературних організацій “Плуг” та “Гарт” виступали ініціаторами рішучого протистояння як аполітизму й націоналізму, так і шкідливим тенденціям у писемництві України (за даними “Радянського літературознавства”, том 3, 1958, стор. 8).

  • аполітичний

    АПОЛІТИЧНИЙ, -а, -е. Прикметник для позначення особи чи явища, що залишається осторонь або навмисно уникає будь-якої участі в політичних та громадських справах.

    Ілюстрація вживання: За твердженням газети “Радянська Україна” від 27 серпня 1946 року, жоден періодичний видання — науковий чи літературно-художній — не може дозволити собі бути поза політикою.

    Ілюстрація вживання: У романі “Міжгір’я” (1953) Юрія Яновського персонаж Преображенський, будучи позапартійним і надто вузьким фахівцем, представлений як людина, яка, можливо, абсолютно байдужа до політики.

  • аполітичність

    Аполітичність — це позиція, що полягає в униканні участі в політичному та громадському житті. Як приклад: українські кінематографісти, протистоячи натуралізму, формалізму, безідейності та аполітичності, керувалися в своїй роботі партійними директивами ідеологічного характеру (за даними «Укр. кіномист.», II, 1959, с. 71).

  • аполог

    Аполог — це літературний термін, що позначає коротке алегоричне оповідання, переважно про тварин, яке має моралізуючий зміст. Саме цей жанр став основою для подальшого формування байки.

  • апологет

    Апологет — книжне іменник чоловічого роду, що означає особу, яка виступає на захист когось або чогось.

    Наприклад, у науковій літературі (журнал “Наука”, №2, 1959 р.) зазначалося, що апологети імперіалізму прагнуть принизити економічні успіхи держав соціалістичної спільноти, очолюваної Радянським Союзом.

  • апологетика

    Апологетика — це розділ богословської науки, основним завданням якого є захист і обґрунтування догматів християнської віри.

    У переносному значенні це слово означає захисне виправдання або надмірне вихваляння будь-якого вчення, суспільного устрою тощо.