Вміння ідентифікувати сузір’я та окремі світила на нічному небосхилі, володіння відповідними знаннями про розташування зір.

Навичка визначати місцезнаходження в просторі та час, спираючись на картину зоряного неба, що застосовується в різних регіонах планети.

Астрограф — це спеціальний пристрій, призначений для зйомки астрономічних об’єктів.

Як приклад, у Головній астрономічній обсерваторії АН УРСР запрацював потужний астрограф із шістьма камерами, здатний зафіксувати на фотопластинках одночасно понад 50% зоряного неба (за матеріалами газети “Вечірній Київ” від 8 жовтня 1958 року).

Астроїда — це плоска крива, яка є частковим випадком гіпотрохоїди. Вона утворюється траєкторією точки, жорстко пов’язаної з колом, що перекочується без ковзання по внутрішній стороні іншого, нерухомого кола, радіус якого в чотири рази більший. Рухоме коло при цьому є дотичним до нерухомого зсередини.

Астроколориметрія — це галузь практичної астрофізики, що займається дослідженням кольорових характеристик небесних тіл, переважно зірок, застосовуючи для цього методи багатодіапазонної фотометрії.

Астма — це стан задишки, який виникає внаслідок певних хвороб серця або органів дихання (бронхів); інша назва — ядуха.

У художньому тексті зафіксовано вживання слова для опису болючих і частих нападів цього стану при погіршенні серцевої діяльності.

У медичному контексті зазначається, що напади серцевої астми нерідко трапляються в нічний час.

Існує також окреме поняття — бронхіальна астма.

Астматик — це особa, яка страждає на астму.

Як зазначається у журналі “Наука” (1956, №9, с. 19), перебування в сосновому лісі приносить таким людям значне полегшення.

Іменник жіночого роду, що позначає особу жіночої статі, яка хворіє на астму.

Астрагал — це рід рослин (Astragalus), представники якого можуть бути однорічними або багаторічними, а за формою — трав’янистими або кущовими. У науковій літературі, зокрема, відмічалося вивчення ботаніками запасів видів астрагалу, що виділяють камедь (журнал “Наука”, №11, 1956 р., стор. 32).

Астральний світ — це невтілений у фізичну форму простір, що віддзеркалює матерію нашого світу та слугує каналом для надходження зовнішнього енергетичного впливу на людину.

В окультних практиках під цим поняттям також мають на увазі специфічний стан самозаглиблення, коли духовна основа індивіда тимчасово полишає межі земного простору.