Балістит — бездимний порох, що є твердим розчинним зарядом, виготовленим на основі нітроцелюлози та нітрогліцерину (або іншого рідкого нітросполучення), який має однорідну, желатиноподібну структуру.

1. Наука, що вивчає рух снарядів, ракет, мін, куль тощо, які кинуті, випущені чи запущені в повітря, зокрема під дією сили вибуху; розділ теоретичної механіки.

2. Сукупність технічних наук, що вивчають закони пострілу, початкову швидкість, траєкторію польоту снаряда та інші явища, пов’язані зі стрільбою з вогнепальної зброї.

1. Фахівець з балістики — науки про рух снарядів, куль, ракет, реактивних мін тощо.

2. Рідкісне вживання: той, хто займається балістикою як розділом прикладної математики та механіки.

1. Представники стародавнього італійського племені, що мешкало в Калабрії та славилося як найманці-пращники.

2. У Стародавньому Римі — військові підрозділи (легка піхота), озброєні пращами для метання каміння або свинцевих куль.

1. Стародавня метальна машина для облоги фортець, що нагадувала великий арбалет і використовувалася для стрільби камінням, великими стрілами або болтами.

2. Рід викопних морських голкошкірих тварин класу морських лілій, що існували в палеозойську еру.

1. Старовинна військова машина для метання великих каменів, стріл або інших снарядів під час облоги фортець; катапульта.

2. Спеціаліст з балістики — науки про рух снарядів, ракет, куль тощо.

1. Запальне захворювання голівки статевого члена, що характеризується почервонінням, набряком, свербінням або болем; зазвичай викликане інфекцією або подразненням.

2. (У зоології) Рід морських черевоногих молюсків родини Balinidae, що мають характерну конічну вапняну раковину; баляни.

1. Корінне населення індонезійського острова Балі, що належить до австронезійської мовної сім’ї та переважно сповідує індуїзм у своїй унікальній, місцевій формі (балійський індуїзм).

2. Представники народу, що становлять основне населення острова Балі, мають власну багату культурну традицію, мистецтво, звичаї та мову (балійську).

1. (географія) Річка в Україні, права притока Дністра, що протікає територією Тернопільської області.

2. (географія) Село в Україні, у складі Теребовлянської міської громади Тернопільського району Тернопільської області.

1. Острів у Малайському архіпелазі, частина Індонезії, відомий своєю унікальною культурою, індуїстськими храмами та туристичною інфраструктурою.

2. Провінція Індонезії, розташована на однойменному острові та декількох дрібніших островах; адміністративний центр — місто Денпасар.

3. Етнічна група, корінне населення острова Балі, що розмовляє балійською мовою та дотримується специфічної форми індуїзму (балійський індуїзм).

4. Балійська мова, якою розмовляє однойменний народ; належить до малайсько-полінезійської гілки австронезійської сім’ї мов.

5. У переносному значенні — символ райського, ідилічного місця або відпочинку, часто вживається в туристичному контексті для позначення екзотичного курорту.