Словник Української
Асептика — це медичний термін, що означає систему профілактичних заходів. Вона спрямована на запобігання інфікуванню поранень через обробку та знезараження всіх інструментів, матеріалів і предметів, які контактують із раною під час хірургічного втручання, терапії чи інших маніпуляцій.
Наприклад, під час вакцинації тварин шляхом введення вакцини в підслизову оболонку необхідно суворо дотримуватися правил асептики, призначених для індивідуального щеплення (Соц. твар., 2, 1956, 52).
Асептичний, -а, -е (медичний термін). Такий, що має властивість знезаражувати або перебуває в знезараженому стані.
— Оце так силач! Який грудняк! А плече яке ж! — із захопленням промовляв лікар, промиваючи перекисом водню жахливу рану Орлюка та закриваючи її асептичною пов’язкою (Довж., Зач. Десна, 1957, 309).
Асертивний, -а, -е: ** Асертивна поведінка – це впевнений, але неагресивний стиль спілкування, за якого особа чітко розуміє та відстоює власні права та наміри, однак при цьому поважає й бере до уваги права та інтереси інших. Така модель взаємодії є корисним інструментом міжособистісного спілкування, що допомагає запобігати агресії та маніпуляціям у діалозі. Тренування асертивної поведінки зазвичай використовують для подолання соціальних страхів, воно вчить альтернативним, впевненим способам дій.
Асертивне судження – це висловлювання, що лише фіксує факт, без його оцінки.
Асертивність — це якість особистості, що полягає в самостійності та незалежності від сторонніх думок і тиску. Вона проявляється у вмінні керувати своїми вчинками, аргументовано підтримувати власну позицію, дотримуючись при цьому етичних норм і прав оточуючих.
Також ця риса включає збалансовану реакцію на зауваження та готовність чітко відмовляти (собі чи іншим), коли ситуація того потребує. Завдяки асертивності поведінка людини стає адаптивною, різнобічною та гнучкою.
Асерторичний – це такий, що має характер твердження, є встановленим і достовірним.
Асерторичне судження – це таке судження, де просто констатується певний факт, без зазначення його логічної обов’язковості чи необхідності.
Історичний термін, що позначав засідателя (члена) таких установ, як казенна палата, військовий суд тощо. У народній творчості згадується, наприклад, у контексті переслідувань: “Асесори, ісправники За мною ганяють, — Більше ж вони людей убили. Як я гріхів маю!” (Народна лірика, 1956). Також на цю посаду в 1777 році був прийнятий О. Радищев, який обійняв місце асесора в комерц-колегії (Вісник АН, 1949).
Окремим різновидом був колезький асесор — це цивільний чин восьмого класу за табеллю про ранги в Російській імперії до революції. Зокрема, у віці двадцяти восьми років цей чин отримав письменник Микола Гоголь (Полтава, “Дитинство Гоголя”, 1954).
Асесорський — історичний прикметник, що походить від іменника “асесор” і позначає належність чи властивість до цієї посадової особи.
Його вживання засвідчено в літературному джерелі:
“Були посли се од Латина, і всі асесорського чина” (Котляревський І., 1952, стор. 269).
У германо-скандинавській міфології існує два основні роди божеств: Аси та Вани. Аси становлять один з цих божественних кланів, тоді як іншим є Вани. Колись між давнішими Ванами та молодшими Асами спалахнула війна, яка завершилася укладенням миру. Ця угода закріпила провідну роль Асів. Для зміцнення миру обидва роди обмінялися заручниками: деякі Аси оселилися серед Ванів, а частина богів з роду Ванів перебралася жити до Асгарду. Сфера впливу Асів — це перш за все влада й бойові дії, на відміну від Ванів, які уособлюють родючість та землеробство.
АС — розмовне позначення льотчика-винищувача, що володіє видатною майстерністю пілотування та ведення повітряного бою. Як приклад використання: «Льотчик кріпкий був. Ас!» (Вишня, І, 1956, 256).
Дивись значення слова «асигнувати».
Асигнація — історична назва паперових грошових знаків, що перебували в обігу в Російській імперії з 1769 по 1843 рік.
Ці банкноти, наприклад, згадуються в художній літературі: героїня відкрила скриню та дістала вісім сотень карбованців саме асигнаціями.
Наприкінці правління імператриці Катерини II кількість таких паперових грошей в обігу значно зросла; їх можна було обміняти на монети за офіційно встановленим курсом.
У розмовній мові минулих часів це слово також вживалося для позначення будь-якого паперового грошового знака.