1. Базалія — рід однорічних або багаторічних трав’янистих рослин або напівчагарників родини глухокропивових, до якого належать такі ароматичні прянощі, як базилік.

2. Базалія — заст. або діал. назва рослини базилік, зокрема базиліку духмяного, що використовується як прянощі та лікарська рослина.

Базаліома — злоякісна пухлина шкіри, що розвивається з базальних клітин епідермісу або волосяних фолікулів, характеризується повільним локальним ростом та рідкими випадками метастазування.

базальтоїди — магматичні гірські породи, що за хімічним складом є аналогічними до базальтів, але відрізняються від них мінеральним складом або структурними особливостями (наприклад, замість скла містять палаґоніт або хлорит).

Власна назва геологічного шару (горизонту) в стратиграфії, що позначає товщу порід, за складом і властивостями подібних до базальтів, але не ідентичних їм, яка залягає на межі крейдового та палеогенового періодів.

Базальтопластик — композиційний матеріал (пластик), армований базальтовим волокном або тканиною на його основі, що відрізняється високою міцністю, термостійкістю та хімічною стійкістю.

Базальтопластик — виріб або конструкція, виготовлена з такого композиційного матеріалу.

1. Штучне мінеральне волокно, отримане з розплаву гірської породи базальту, що має високу міцність, термостійкість та хімічну стійкість; використовується як армуючий матеріал у композитах, тепло- та звукоізоляційний матеріал.

2. Матеріал у вигляді тонких ниток або штапелів, виготовлений із базальтового волокна, що застосовується для виробництва тканин, сіток, нетканих полотен.

1. Штучний будівельний матеріал, що є різновидом важкого бетону, у якому в’яжучим компонентом є портландцемент, а основним заповнювачем — щебінь із базальту; відрізняється підвищеною міцністю, щільністю та стійкістю до зовнішніх впливів.

2. Конструктивний матеріал, виготовлений із суміші базальтової крихти, піску, цементу та води, що застосовується для виробництва особливо міцних залізобетонних конструкцій, дорожнього покриття та інших спеціальних споруд.

1. Вулканічна гірська порода темно-сірого, чорного або зеленувато-чорного кольору, що утворюється при застиганні лави; має щільну, дрібнокристалічну структуру і широко використовується в будівництві як облицювальний та дорожній матеріал.

2. Заст. Твердий, міцний камінь взагалі; часто вживається в художній літературі як символ міцності та незламності.

Базалуччя — власна назва села в Україні, розташованого в Бережанській громаді Тернопільського району Тернопільської області; історична назва населеного пункту Базар (нині село в Народицькій селищній громаді Коростенського району Житомирської області).

1. (діал.) Те саме, що базалія — ароматична однорічна рослина родини глухокропивових з пахучим листям, що використовується як приправа; базилік.

2. (власна назва) Рідкісне українське прізвище.