Прикметник «атеїстичний» описує щось, що має безпосереднє відношення до атеїзму або пронизане його ідеями; синонімічними є слова «безбожницький» та «безвірницький». Наприклад, у ранній творчості Павла Тичини простежується атеїстичне підґрунтя авторського світосприйняття (за «Радянським літературознавством», №1, 1958, с.30). Крім того, потреби комуністичного будівництва ставили завдання постійного вдосконалення атеїстичного виховання робітників (згідно з журналом «Комуніст України», №3, 1962, с.15).
-
атеїстка
Атеїстка — жіноча форма іменника «атеїст», що позначає особу жіночої статі.
-
атектонічність
Відхилення від основних закономірностей тектоніки.
-
ателектаз
Ателектаз — це патологічний стан, при якому відбувається здування та втрата повітряності ділянки легень, що призводить до її ущільнення. Зазвичай уражається частка або сегмент органа.
Це явище спричинене відсутністю повітря в альвеолах. До його розвитку можуть призводити: недостатній розвиток клітин альвеолярного епітелію; закупорка бронхів слизовим секретом (мокротою) або сторонніми предметами; онкологічні захворювання бронхів; а також збільшення лімфатичних вузлів, наприклад, при туберкульозі або раку легенів.
-
ательє
Приміщення, де працюють художник, скульптор або фотограф. Як приклад наводиться випадок, коли Марійка не змогла потрапити у велике фотоательє, оскільки воно було замкнене (Донч., V, 1957, 222).
Також це може бути майстерня з пошиття одягу, взуття або головних уборів. У художній літературі зустрічається опис кімнати, яка стала схожою на справжній салон мод (Собко, Стадіон, 1954, 240).
-
атематичний
Атематичний, -а, -е: **Атематичні дієслова – це група дієслів без суфікса, що існували в давніх слов’янських мовах; їхні особові форми та інфінітив утворювалися шляхом прямого додавання відповідних закінчень до кореня, який співпадав з основою.
-
атемія
У Стародавній Греції атемія була правовою санкцією, що передбачала повне або часткове відчуження особи від її політичних та цивільних прав.
-
а темпо
муз. Вказівка на повернення до швидкості виконання, що була до зміни темпу.
-
аталик
Див. статтю «Аталики».
-
аталики
Аталик — це князь, найчастіше родич хана, якому доручали виховання дітей з правлячої родини. У його домі ханські діти отримували відмінну фізичну та військову підготовку. Відносини між аталиком і вихованцем зберігалися протягом усього життя і відрізнялися надзвичайною міцністю.