Ацидофіл — це рослина, що пристосована до життя на ґрунтах з підвищеною кислотністю.
Ацидофіли — це також мікроорганізми (зокрема бактерії), середовищем існування для яких є високий рівень кислотності.
-
ацидофілін
Ацидофілін — це кисломолочний продукт, ідентичний ацидофільному молоку.
-
ацидофілія
Ацидофілія — це властивість певних клітинних та тканинних структур поглинати кислі барвники під час підготовки гістологічних зразків. Таку особливість використовують у мікроскопії для візуального відокремлення окремих компонентів, наприклад, формених елементів крові.
-
ацинус
Це структурно-функціональний елемент, що є секреторною частиною альвеолярних залоз, таких як слинні, підшлункова, молочна чи сальні.
Він також є базовою структурною одиницею легеневой тканини.
-
ацтек
Ацтеки — це народ, що належить до групи науатль, який утворив могутню імперію в центральній Мексиці та був підкорений іспанськими конкістадорами на чолі з Ернаном Кортесом у XVI столітті.
Цей термін також позначає представника або представницю цього народу.
Крім того, він використовується як назва для мови науатль, якою розмовляли ацтеки.
-
ацтеки
Ацтеки, -ів, множина (однина — ацтек, -а, чоловічий рід). Індіанський народ, найчисельніший серед корінного населення Мексики. У стародавні часи представники племен ацтеків та майя вважали кактуси втіленням містичних вірувань. Цим ролинам надавалися властивості, пов’язані з чаклунством та магією (Знання.., 11, 1976, 18).
У художній літературі зустрічаються згадки про цей народ, наприклад, у описі заходу дитячого гуртка, учасники якого, здійснюючи “подорож у минуле”, відвідали серед іншого й землі ацтеків (Цюпа, Добротворець, 1971, 110).
-
ацтекський
Прикметник, що стосується ацтеків або пов’язаний з ними.
-
ацулеї
Ацулеї — це керамічні плитки для облицювання. Під час мавританської епохи в Іспанії їх вкривали білою поливою на основі олова, а потім розмальовували, переважно синім кобальтом, іноді в поєднанні з зеленими та жовтими барвниками.
-
ач
1. вигук. Слугує для передачі таких емоцій, як подив, осуд, невдоволення, захват тощо. Наприклад: “Ач, утекла!..” – голосно каже він. “Ген-ген уже… за горою… Ну, та й дівчина ж!” (Мирний, II, 1954, 72); “Ач, привітався, ледве підняв бриля”, – роздратовано промовив Аркадій Петрович (Коцюбинський, II, 1955, 396).
2. частка. Вживається (нерідко разом із словами “який”, “як”) для акцентування уваги співрозмовника на особі чи предметі. “Дивилися та дивувались На новобранця чабани, Та промовляли, що й вони Таки не дурні: – Ач якого Собі ми виблагали в бога Самодержавця” (Шевченко, II, 1953, 352); “Та який вінок сплела. Ач як гарно їй у віночку!” – додала Христя, поглянувши на Одарочку (Мирний, І, 1954, 253); “Ач яку новину сказав!” (Ю. Яновський, І, 1958, 520).
-
ачей
Слово вживається в розмовному мовленні та належить до рідковживаної лексики. Воно виражає значення можливості чи припущення, аналогічне до слів “може”, “можливо”, “а що як”. Це підтверджується цитатою: “Вийди, вийди, дівчинонько, вранці по водицю, ачей же я надивлюся на плахту-дрібницю” (Сл. Гр.), а також іншим прикладом: “Ходім! ачей се гіркеє страждання Нащадкам нашим скоротить дорогу До ясної і певної мети!” (Л. Укр., І, 1951, 167).
Також це слово може мати значення невпевненості, близьке до “мабуть”, “здається”, що ілюструє рядок: “Була то ніч, з усіх ночей Найнеспокійніша, ачей” (Підс., Загули .., 1960, 67).