Археографія — це історична дисципліна, що вивчає стародавні письмові джерела та розробляє наукові основи для їх публікації.

Археолог — це вчений, який спеціалізується на археології. Радість від кожної нової сторінки рукопису для нього можна порівняти з тим задоволенням, що відчуває дослідник старожитностей, знайшовши в давніх похованнях черговий глиняний посуд (Фр., III, 1950, 443).

За період Радянської влади українські археологи суттєво посприяли дослідженню пам’яток найдавнішої історії людського суспільства на території України (Вісник АН, 12, 1957, 51).

Археологія — це наукова дисципліна, предметом дослідження якої є стародавнє життя та культура людства. Вона ґрунтується на вивченні матеріальних свідчень минулих епох, що знаходять під час розкопок. Саме пошук артефактів шляхом розкопування та їх подальший аналіз становлять основну діяльність археології (Іст. стар. світу, 1957, 4).

Цей викопний пращур сучасних птахів існував у мезозойську еру.

Його будова мала риси, подібні до рептилій, що вказують на походження від цієї групи тварин.

Відомий також під назвою «першоптах довгохвостий».

Археспорій — це сукупність клітин-попередниць, що дають початок спорам у мохів та різноспорових папоротей, а також пилковим зернам і зародковим мішкам у різноспорових папоротей, голонасінних і покритонасінних рослин.

Синонімічне позначення до терміна “архебактерія”.

У корінних народів Північної Америки ця рослина вважається втіленням жіночого, місячного та нічного начал.

У китайській культурі вона символізує гідність і належить до восьми найшанованіших чеснот.

Ботанічно це вид полиню із родини айстрових, що поширений у дикій природі Північної Америки, Євразії та Африки. Її листя застосовують для виготовлення лікарських засобів, ефективних, наприклад, у боротьбі з малярією.

Артеріїт — це системне запальне ураження артеріальних стінок, при якому запалення охоплює аорту та її відгалуження, що може призводити до часткового або повного звуження їх просвіту; патологічний процес інколи поширюється й на інші ділянки аорти.