Архейська ера — це період, що є найранішим етапом геологічної історії нашої планети. Її початок сягає більш ніж 3,5 мільярда років у минуле, а тривалість становила понад 900 мільйонів років.
-
архентерон
Це порожнина, що формує первинну кишку зародка й утворюється, коли вегетативний полюс бластули вгинається всередину.
-
архенфобія
Див. визначення за терміном «андрофобія».
-
арум
Арум — це рід багаторічних трав’янистих рослин з родини ароїдних, які є однодомними.
Арум плямистий — представник цього роду, багаторічна трав’яниста рослина. Її прикореневі листки мають довгі черешки, серцеподібну форму та вкриті темними плямами. Стебло, що несе квіти, завершується суцвіттям-качанчиком з дрібними одностатевими квітками. Плодом є червона ягода. Коренева система має бульбоподібні потовщення. Рослина відрізняється різким неприємним запахом. У цілях застосування збирають свіжі чи висушені потовщені бульбоподібні корені. Усі частини свіжої рослини, зокрема ягоди та бульби, вважаються дуже отруйними, проте висушена чи відварена втрачає токсичність. У народній медицині її використовують для полегшення стану при ревматизмі, бронхітах та подагрі.
-
арупалока
У буддійській моделі психокосма це найвища сфера, що являє собою чисту свідомість.
Це також ступінь духовного шляху, абсолютно відокремлений від матеріального тілесного начала, де вже не сприймаються ні образи, ні форми, ні кольори.
Для цього рівня характерна повна відсутність дискурсивного, розмірковувального мислення.
-
арфа
Арфа — це щипковий інструмент, виконаний у вигляді трикутної рами, на яку натягнуто струни. Увійшли невольниці з арфами і заграли чудові пісні (Н.-Лев., IV, 1956, 25); І грає арфа, мов у сні. Про щось солодке і болюче, І все життя — як ліс дрімучий. Як ліс терновий навесні (Олесь, Вибр., 1958, 370); Лід колесами плутаються порвані телефонні проводи, наче струни розбитої арфи (Кучер, Чорноморці, 1956, 217).
Еолова арфа — це дерев’яна рамка з натягнутими струнами, що починають мелодійно звучати від поривів вітру. Пролітав буйний вітер край вежі, Що стояла самотньо на кручі, Там знайшов він еолову арфу; Він шарпнув її довгії струни — І всі струни озвалися співом, Лагіднішим од вітру дзвінкого (Л. Укр., І, 1951, 128).
-
арфіст
Виконавець, що володіє мистецтвом гри на арфі.
-
арфістка
Арфістка — жіночий відповідник до слова “арфіст”.
У художній літературі це слово вжито в контексті театральної постановки, де режисер, проявивши значну творчу кмітливість та оригінальність, вдало запровадив на сцену персонажів вуличного співака і жінку, що грає на арфі (цитата з журналу “Мистецтво”, №6 за 1958 рік, сторінка 45).
-
арф’янка
АРФ’ЯНКА, -и, іменник жіночого роду, застаріле. Жінка, яка грає на арфі; арфістка.
У художньому творі Панаса Мирного (том III, 1954, стор. 281) описано, що наступного вечора майже все місто зібралося в садок Штемберга, аби побачити садову дивину — вродливу арф’янку.
-
арф’яр
Виконавець, що володіє мистецтвом гри на арфі; той, хто грає на цьому інструменті.