1. Цей термін походить з античності, де спочатку означав систему тренувань атлета перед змаганнями. У Стародавній Греції це передбачало, зокрема, сексуальну стриманість спортсменів, щоб не марнувати енергію. Згодом поняття значно розширилося й почало означати загальну боротьбу з вадами та прагнення до чеснотного життя. Наприклад, піфагорійці вважали аскезу сукупністю правил для пізнання істини. У християнстві, особливо в католицтві, аскеза була зосереджена навколо подолання плоті, що символізувала тлінність матеріального світу, що зрештою спричинило негативне ставлення церкви до сексу та вимоги аскетичного життя від священнослужителів і чернецтва.

2. Це поміркований, заснований на самозреченні спосіб життя, який ґрунтується на традиції або має релігійну чи ідеологічну мотивацію. Для нього часто характерна сексуальна утриманність.

3. Це комплекс фізичних і моральних вправ, мета яких — звільнити дух від влади плоті. Як духовна практика, аскеза є свідомим самообмеженням, самовідданістю або виконанням суворих обітниць, іноді навіть із елементами самокатування. Її ціллю є досягнення певних духовних вершин або набуття надприродних властивостей. Такі практики існують у різних формах у багатьох культурах і традиціях світу.

4. Те саме, що аскетизм.

1. У давнину так називали християнського подвижника, що довгим постом виснажував своє тіло; пустельника. У прикладі згадується, що довгий і сухорлявий отець Мойсей нагадував своєю статтю тих аскетів-святих, яких зображують на візантійських іконах. Також строгим моралістом і аскетом був Іван Вишенський, а один із персонажів оповідання схожий на молодого аскета, що оселився в пустелі.

2. У переносному значенні це людина, яка веде суворе, строге життя, вкрай обмежуючи власні потреби. Як ілюстрацію наведено можливий образ вченого-аскета, що, віддалившись від світу, поринає у вивчення наукових книг.

1. Це релігійно-моральне вчення, яке закликає до відмови від життєвих задоволень, самітності та придушення фізичних потреб з метою досягнення духовної ідеальної чистоти. Таке явище, як релігійний аскетизм або будь-яке інше хибне трактування громадянського обов’язку, йому абсолютно не властиве (Вісник АН, 5, 1949, 37).

2. У переносному значенні — це крайня стриманість і свідома відмова від комфорту та благ життя. Батько розповідав цю притчу жартома, оскільки аскетизм, закладений в її сенсі, був абсолютно протилежний його натурі (Фр., IV, 1950, 195); У окремих п’єсах І. Кочерга надає персонажам рис невиправданого аскетизму та самопожертви, які не притаманні радянській людині (Укр. рад. драм., 1957, 67).

Аскорутин — це фармацевтичний препарат, що являє собою комбінацію вітамінів C (аскорбінової кислоти) та P (рутину). Ці компоненти є водорозчинними вітамінами. Даний засіб знижує проникність та крихкість капілярів, посилює міцність судинних стінок, а також сприяє зменшенню їхнього набряку й запалення. Аскорутин виявляє антиоксидантну та радіопротекторну дію, бере безпосередню участь у окисно-відновних реакціях, метаболізмі вуглеводів, утворенні стероїдних гормонів, відновленні тканин і синтезі складових сполучної тканини. Він також підвищує стійкість організму до шкідливого впливу зовнішнього середовища та інфекційних хвороб.

Препарат добре засвоюється в шлунково-кишковому тракті, потім розповсюджується з кровотоком по всіх органах і тканинах. Продукти його метаболізму та надлишок вітамінів екскретуються з організму разом із жовчю та сечею.

Детальне пояснення цього терміна можна знайти у статті «аскоспори».

Аскоспора — це спора грибів, що належать до класу аскоміцетів; її формування відбувається в спеціальних структурах, які називаються асками.

Аскофен — це фармацевтичний препарат, що має властивості знеболювального та антипіретичного засобу. Його призначають для полегшення таких станів, як біль у голові, мігрені, зубний біль, невралгії, первинна дисменорея, а також при хворобах, які супроводжуються підвищенням температури тіла різного походження.