• аспірин

    Аспірин — це лікарський засіб у вигляді білих кристалів, який застосовують для зниження гарячки та полегшення головного болю. За даними журналу “Наука” (№3, 1959, с.33), при болях у голові можна призначати малі дози аспірину або пірамідону.

  • ассірійці

    Ассирійці — це народ семітського походження, чисельність якого не є великою. Більшість представників цієї народності мешкає в Іраку, а менша частина проживала на території колишнього СРСР, зокрема в регіоні Закавказзя.

    Це слово вживається також як синонім до назви “ассиріяни”.

  • ассіріяни

    Ассірійці — це народ, що мешкав у Ассірії, могутній державі Передньої Азії, яка проіснувала від завершення третього тисячоліття до нашої ери до сьомого століття до нашої ери.

  • ассіріянин

    Ассирійці — народ, що мешкав у стародавній державі Ассирії, розташованій у північній частині Месопотамії.

  • ассіріянка

    Ассирійці — народ, що мешкав у стародавній державі Ассирії, розташованій у Північній Месопотамії.

  • астазія

    Медичний стан, при якому людина не може утримувати вертикальне положення тіла, що здебільшого викликане патологією нервової системи (зокрема, істерією). Це явище, як правило, супроводжується абазією.

  • астат

    Астат (At) — це радіоактивний хемічний елемент, що належить до неметалів та входить до групи галогенів. Його природні поклади вкрай мізерні, тому основним способом його отримання є штучний синтез. Для цього елемента характерна висока нестабільність і існування численних ізотопів. Деякі з штучно створених ізотопів астату знайшли застосування в медицині, зокрема для терапії зобу.

  • астатизм

    Відсутність рівноваги, стан нестабільності.

    Здатність системи вимірювання або регулювання, зокрема систем автоматичного керування, повністю усувати похибку регулювання за умови постійного впливу зовнішніх факторів.

  • астатичний

    Властивість, що стосується явища астатізму.

    Характеризується відсутністю стійкості та стану спокою.

  • астверк

    Цей орнамент, що з’явився в німецькій готичній архітектурі між 1480 та 1525 роками, відтворює натуралістичні зображення колючих гілок та сучків. Він символізував терновий вінець Христа і застосовувався для декорування архівольтів та порталів, виконуючись як у рельєфній, так і в ажурній техніці.