• атрибутивність

    Абстрактний іменник, утворений від прикметника «атрибутивний».

    Властивість, що відповідає значенню цього прикметника.

  • атрибуціонізм

    Це практика визначення авторства художнього твору або його належності до певного мистецького напряму, що не має достатніх підстав для такого висновку.

  • атрибуція

    Атрибуція — це процес встановлення достовірності (автентичності) художнього твору, а також визначення його автора, місця та часу створення; синонім слів «достовірність», «автентичність». Наприклад, точно встановленою є атрибуція сепії «Тріо» (за книгою «Життя і творчість Т. Г. Шевченка», 1959, стор. 346).

  • атрихія

    В медицині: стан, коли волосся повністю відсутнє.

  • аттикург

    Це пілон, переріз якого має форму прямокутника.

  • аттифе

    Аттифе – це жіночий головний убір у вигляді невеликої шапочки, що має серцеподібну форму та каркасну основу. Його традиційно виготовляли з чорного оксамиту, декоруючи пір’ям і дорогоцінними каменями. Цей предмет одягу став популярним у Франції в XVI столітті.

    Історичний термін “аттифе” також позначає каркас для головного убору, виконаний у формі серця. На таку основу в епоху пізнього Середньовіччя та Відродження натягали легку вуаль.

  • аттицизм

    Див. статтю «Атицизм».

  • аттичний

    Прикметник, що походить від слова «аттик».

    Аттичною базою називають основу колони чи пілястри (переважно в іонічному ордері), яка має у своїй будові плінт, а на ньому розташовані ширший та вужчий вали (торуси), між якими знаходиться скоція.

    Аттичний ордер — це архітектурна система з вертикальних опор і горизонтальних балок, створена в Стародавній Греції для архітектурного оздоблення пілонів; колони цього ордера мали витончені пропорції (їхня висота перевищувала товщину в 11 разів) і завершувалися капітеллю, що нагадує дзьоб.

  • аттіс

    У міфологічних уявленнях фригійців Аттіс — божество, пов’язане з силами природи та родючості. Він походив від бога небес і богині-землі, а за своїми функціями є аналогом фінікійського Адоніса.

  • атто

    Атто — це префікс, що позначає множник 10⁻¹⁸ (одна квінтильйонна частина) і вживається в похідних словах, таких як аттосекунда чи аттометр.

    Атта (1) — жіночий рід іменника, що означає пшеничне борошно, яке в Індії одержують шляхом грубого помелу.

    Атта (2) — жіночий рід іменника; дивись значення слова «атман».